Ідеї кластерної політики були закладені ще Мао Дзедуном наприкінці 1950-х, коли починалася холодна війна. Вже тоді китайці задумалися про свою автономію та незалежність. Однак планова соціалістична економіка була зовсім не найкращим середовищем для економічного зростання. У 1980-х під керівництвом Ден Сяопіна пішли реальні реформи. Цікавим є похід залучення «капіталістів», який застосовували китайці, Ден Сяопін говорив: «Не має значення, якого кольору кішка – головне, щоб вона ловила мишей» - і таким чином знімав явні протиріччя ідеологій. При цьому реформи не мали будь-якого стратегічного плану, вони були негайною відповіддю на нагальні проблеми за принципом «ходіння по річці, намацуючи каміння».
І вже у 2000-х, згідно цієї справке от мирового банка, експерти чітко бачили 2 ключові чинники економічного успіху країни – це вільні економічні зони< та промислові кластери/stromg>. Саме ці механізми запустили процеси трансформації усієї китайської економіки. Вони відіграли основну роль у тому, що сьогодні знає світ про китайське зростання - ВВП, створення робочих місць, експорт та залучення інвестицій. У 2007 році ці 54 освіти генерували до 22% ВВП, 46% прямих інвестицій, на них припадало 60% експорту та 30 мільйонів робочих місць. Також у них було більше половини хай-тек фірм – розробників та наукових установ, всього понад 1,2 мільйона розробників. Третина високотехнологічного китайського експорту виходить саме із цих зон.
Китайці досягли успіху завдяки запозиченню найкращих світових практик, але також надали своїх національних рис. Такі як особиста відданість і прагматизм, величезна підтримка уряду, розвинені публічно-приватні партнерства, прямі інвестиції від китайської світової діаспори, широкі мережеві зв'язки, постійне прагнення навчання та вдосконалення.
Карта нижче показує 25 міст Китаю, навколо яких сьогодні формуються кластери.
Приклад: один із головних постачальників насосів SK Trading Group –виробник EVP Vaccum Pump – знаходиться в районі промислового кластера «Шанхай». Тут насправді знаходиться 6 індустріальних кластерів, виробництво машин – промислового обладнання, біотехнології, електроніка та електротехніка, продукти нафтохімії, вироби з металу, а також враховуючи розташування біля морських портів тут також безліч логістичних компаній.
Головна тенденція сучасного Китаю – це перетворення промислових кластерів на інноваційні. Це завдання було поставлене ще на початку другого десятиліття, у «Доповіді про інноваційний розвиток промислових кластерів Китаю 2010-2011 рр.». Інститут індустріальної економіки Академії суспільних наук Китаю. Згідно з цим документом, інноваційні кластери:
- виробляють інноваційну, радикально нову продукцію;
- акумулюють науковий потенціал для створення цілісних виробничих ланцюжків;
- виходять із цими ланцюжками та продуктом на світовий ринок, знаходять там нішу;
- мають більш складну організацію, оскільки головним об'єднуючим моментом служить не якась її форма, а хороший інвестиційний клімат;
- являются тем пространством, где происходит активное развитие многих отраслей.
В останні роки Китай тримає курс на прискорення розвитку інноваційних стратегічних галузей: енергозбереження, нове інформаційне обладнання, біотехнології, нові матеріали та джерела енергії (в т.ч. для автомобілебудування) тощо, тому не дивно, що кластерний підхід став трендом та в Піднебесній.
Підприємства, що виникли в зоні кластера та «обслуговують» його, відрізняються повною залученістю до кооперативних взаємодій. Кожен – своя ніша, кожне працює саме тут і для цих партнерів. На території концентруються виробники, постачальники; фінансові організації, які забезпечують процес виробництва, і, звісно, логістичні підприємства. Усі вони тісно взаємопов'язані один з одним. У результаті китайський кластер – це великий налагоджений механізм із чималим запасом міцності.
Китайці чудово розуміють, що висока додана цінність створюється сьогодні у розробках, а також важлива сучасна система якості. Блумберг зрештою говорить про изменении структуры экспорта – імідж Китаю у світі сьогодні змінюється з постачальника дешевих іграшок та текстилю на постачальника машин та обладнання, - їхня частка в експорті вже перевищує 35% (для порівняння, частка цих товарів в експорті України – менше 2%).
Наприклад EVP Vacuum Technology: компанія – світовий експортер (понад 80 країн світу), має власний ресурс R&D та один із найкращих у світі (за широтою номенклатури) портфель вакуумного обладнання. Оборот становить 2 млрд долара США, хоча на заводах працює лише 500 осіб. Виробництво сертифіковане за стандартом ISO 9000:2008, продукція також має сертифікати DIN та CE. Бренд EVP позиціонується як марка високої якості та відмінного сервісу.
*************
Таким чином, ми можемо стверджувати, що подібна продукція EVP Vaccum Technology є типовим прикладом сучасного, технологічного виробника, розвиток якого в свою чергу зумовлений десятиліттями завзятої праці та ефективної промислової політики держави.
